|
Жила собі біля села, під корінням дерева, змія із своїм змієм. Настала весна. Змія, як то годиться нанесла багато яєць, вилізла на них, скрутилася калачиком, та й почала обігрівати. Змій, тим часом, піде на ставок наловить жаб, та все свою зміючку пригощає, шкодує, найкращі кусочки дає – задні лапки, а сам вже, що залишиться тим і харчувався. А між корінням гуляв протяг, а хто побуде над протягом часто-густо захворіває. Захворіла й наша зміючка. Спочатку почало крутити спину, потім розболілася голова, далі почав наривати хвіст. Змій вже які тільки чаї не парив: і з шипшини, і з малини, і з липи нічого не допомагало. Прийшлося визивати швидку. Визвали, швидка тут як тут: за двадцять хвилин вже на порозі. Оглянули змію, положили на ноші, та й повезли в лікарню.
Змій скрутився калачиком і почав обігрівати яйця сам. Зголоднів і вирішив, щоб не залишати яйця без обігріву, підкинути їх під квочку. Швиденько поскладав яєчка в кошик притрусив сухим сіном і поліз до села. Заховався в дровітні, та й чекає поки квочка зійде з гнізда піти водички попити. Тільки квочка встала, змій швиденько курячі яйця поскладав у кошик а свої повикладав у гніздо. Відійшовши у дровітню змій наглядав за своїми дітками та час від часу попивав курячі яйця.
Тут настала пора вилуплюватися маленьким змійкам. Почали вилазити з гнізда, курка як побачила, як за кук-ку-дахкає. Прибіг півень, як глянув кого йому курка на висиджувала, як почне на курку кукурікати. Поки вони сварилися чи билися, змій швидко своїх діточок позбирав в кошик і на втьоки. Прибіг додому, а змія вже вдома хазяйнує, наварила їсти, щілини між корінням мохом позатикала, в хаті поприбирала.
З тих пір змії жили довго, щасливо і ніколи не хворіли, а півень час від часу дзьобає кур в голову, щоб краще дивилися за своїми яйцями.
А що ця казочка вчить?
Ця казочка вчить берегти своє здоров’я, і ніколи не сидіти на протягах.
Автор: Тарас Правдивий
|